Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. У його постаті українська нація ніби об'єднала найкращі сили й обрала співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, рідну Україну.

Одним із найбільших скарбів, які успадковує кожен народ від своїх предків, є його рідна мова. Саме мова є тією святинею, з якою пов’язана не лише історія народу, але і його майбутнє.

Панас Мирний свого часу так визначив роль мови в житті народу: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє довге життя, і свої сподівання, розум, досвід і почування...». Пройшло багато часу, однак значення мови не зменшилося й до сьогодні.

Колектив кафедри мовознавства докладає чимало зусиль для збереження української мовної культури у Вінницькому національному технічному університеті. Однією з провідних традицій, що протягом багатьох років існує на кафедрі мовознавства, чи не найціннішою є традиція вшанування рідної мови.

27 лютого 2018 р. кафедрою мовознавства було проведено літературний вечір «О слово рідне, хто без тебе я?», основною метою якого стало єднання українських та іноземних студентів у любові до рідної мови.

14 – 23 березня 2018 року відбулася ХLVII регіональна науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, науковців,
аспірантів та студентів підрозділів університету.

 

15 березня студенти-іноземці підготовчого відділення групи №4 відвідали дві виставки: художника Богдана Макаренка під назвою «Від Криму до Карпат» та Таїсії Лепехи «Краплина світу в кольорах».