Одним із найбільших скарбів, які успадковує кожен народ від своїх предків, є його рідна мова. Саме мова є тією святинею, з якою пов’язана не лише історія народу, але і його майбутнє.
Панас Мирний свого часу так визначив роль мови в житті народу: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє довге життя, і свої сподівання, розум, досвід і почування...». Пройшло багато часу, однак значення мови не зменшилося й до сьогодні.
Колектив кафедри мовознавства докладає чимало зусиль для збереження української мовної культури у Вінницькому національному технічному університеті. Однією з провідних традицій, що протягом багатьох років існує на кафедрі мовознавства, чи не найціннішою є традиція вшанування рідної мови.
27 лютого 2018 р. кафедрою мовознавства було проведено літературний вечір «О слово рідне, хто без тебе я?», основною метою якого стало єднання українських та іноземних студентів у любові до рідної мови.
Рідну мову, як і матір, не вибирають. Вона єдина, вірна та рідна серцю на все життя. Людина може далеко подорожувати, роками жити за кордоном, вивчати та опановувати інші мови, проте всі її дні будуть наповнюватися словами, через які вона вперше почала сприймати навколишній світ рідною мовою. На святі звучали зворушливі вірші про мову, її багатство й невичерпність. Українські та іноземні студенти з душевним трепетом у голосі зверталися до присутніх із закликом любити, вивчати, поважати свою рідну мову: поезію Ф. Пантова «Любіть рідну мову» виконали студенти підготовчого відділення для іноземних громадян Мартінез Мігель, Руіс Сезар та Паласіос Луіс.
Чи не найбільше красу рідної мови можна відчути у народній пісні, сповненій любові до рідної землі, історії та культури. Пісню «Зацвіла в долині червона калина» виконала студентка 1 курсу ФКСА Присяжнюк Тетяна.
Учасники та гості свята мали змогу відчути красу та велич не лише української пісні, а китайської – у виконанні студентки підготовчого відділення для іноземних громадян Ян Ке.
Мова – це душа народу. Вона починається з маминої колискової та батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата й сестри веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється в мові й через мову. Любов та вдячність батькам була висловлена в пісні Олега Винника «Мої батьки», яку виконав студент 1 курсу ФІТКІ Черкезов Бабагелді.
Рівень розвитку мови є джерелом духовного розвитку народу. Учені доводять, що словник – це те, що народ знає про світ, а граматика – це те, як він про цей світ говорить. Знати, берегти і примножувати рідну мову – обов’язок кожної людини. Тому й зрозуміло, що народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, – не може розраховувати на гідне місце у світі.