І. Франко... Його називають генієм української нації. Він – розум і серце українського народу. Вогонь в одежі Слова. Невтомний Каменяр. Титан праці. Вічний революціонер. Гігант людської думки. Український Мойсей. Співець свободи. Безсмертний син безсмертного народу. Вічно живий. Наша гордість і слава. Жоден з інших українських письменників, окрім Тараса Шевченка, не піднісся на такі осяйні вершини всенародної шани.
Роль Івана Яковича в українській культурі неоціненна. Найповніше її охарактеризував П. Тичина: «…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти…».
Вшанувати пам'ять відомого поета, прозаїка, драматурга, вченого, етнографа, фольклориста, історика, філософа, журналіста, перекладача та громадсько-політичного діяча мали змогу студенти та викладачі ВНТУ 2 листопада на літературному вечорі «Жінок коханих імена» (до 160-річчя з дня народження Івана Франка), який організувала науково-технічна бібліотека спільно із кафедрою мовознавства.
Усіх охочих ознайомитися із творчою постаттю Великого Каменяра очікувало захоплююче дійство, під час якого лунали проникливі поетичні рядки письменника, пісні на слова І. Франка, вислови про нього. Активну участь у святі взяли студенти перших та других курсів: Я. Драченко, А. Козеренко, О. Павленко та багато інших талановитих студентів.
Вдячними глядачами були не лише українські, а й іноземні студенти, які з цікавістю ловили кожне слово, що лунало на цьому святі. Для іноземців такі заходи є вікном у загадкову та мало зрозумілу для них українську культуру. Після свята вони продемонстрували своє щире захоплення талантами українських студентів, а деякі навіть висловили бажання у подальшому брати участь у подібних заходах.
Іван Франко – один з небагатьох письменників, якого знають і поважають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Тож ми, українці, маємо пишатися тим, що саме у нас народився Великий Каменяр, син народу, «що вгору йде, хоч був запертий в льох».
